Історія ферми

Поляруш Микола усе життя має справу з коровами. З дитинства допомагав батькам, потім закінчив навчання за спеціальністю зоотехнік. Після одруження просто не зміг жити без улюблених домашніх тварин – як результат придбав 3 корови. Щоб і далі розвивати свою ферму, став учасником проєкту «Сімейні молочні ферми». Це рішення в нього остаточно сформувалося після відвідин сімейної молочної ферми «Юнікасоль», де Микола на власні очі побачив перспективність молочного бізнесу. 

На час вступу у проєкт, Микола Поляруш утримував 5 корів. Зараз на його фермі 14 корів, 5 телиць, 10 телят. За всім цим господарством потрібен постійний догляд і максимальна автоматизація. До війни він міг собі дозволити брати техніку в оренду, зараз ситуація кардинально змінилася – доходи від реалізації молока суттєво скоротилися.

Близько тисячі кілограмів молока з початку війни Микола Поляруш передав Збройним силам України, ще стільки ж – тимчасово переміщеним особам та населенню. Молоко у звичайних 5 літрових пляшках фермер періодично привозить у місцеву школу та садочок, де готують їжу для територіальної оборони. І його ніколи не буває забагато, як і не буває забагато людської доброти та чуйності.

Придбання прес-підбирача (тюкопресу) допоможе Миколі Полярушу автоматизувати заготівлю корму. А це збільшення надоїв молока і можливість розвитку для ферми. Це незамінний агрегат під час заготівель сіна. Його використання — найлегший і перевірений спосіб отримати компактний тюк або рулон. Він підхоплює та пресує солому, після чого в'язальний механізм здійснює обв'язування сухої трави спеціальним дротом або шпагатом. Сіно в рулонах або тюках довше зберігається, під час його транспортування не виникають складнощі.

До речі, донька Миколи хоче продовжити фермерську династію і вступає в коледж на ветеринара.

Зробіть ваш внесок на прийнятну для вас суму.

Навіть невеликі кошти 50-100 грн від багатьох людей допоможуть фермеру!